Яремча ( Яремче )




Яремча 1 – день – водоспад, сувенірний ринок, канатна дорога; 2 – день – сходження на г. Говерла.Кільце Прикарпаття – по замовленню. Верховина, Косів – музей Народних інструментів, гончарних виробів, Коломия – музей Писанки, Німченський перевал).

(екскурсійне забезпечення, харчування, проживання)

 

Яремча

 Яремче - це дивовижний і неповторний український курорт, унікальне місце в будь-який час року. Розташований він на висоті 525 - 560 метрів над рівнем моря, на відстані 68 км від обласного центру Івано-Франківська.
З Яремчі можна легко дістатися до знаменитого гірськолижного комплексу Буковель або потрапити на Яблуницький перевал. Обидва місця - на відстані 30 км від міста.

 Місто

Верховина  Селище Верховина до 1962 року називалось Жаб'є. Розташоване на р.Чорний Черемош (притока Черемошу), 31 км від залізничної станції Ворохта, населення - 5,9 тис. 
   Перша письмова згадка про село Жаб'є датуєтьcя 1424 роком, коли воно разом з монастирем на річці Рибниця (теперішнє місто Косів) було передане литовським князем Свидригайлом в дар місцевому багачу Владу Драгосимовичу. Існує легенда, що першим поселенцем в долині Чорного Черемоша був Жабка, від якого і одержало назву колишнє Жаб'є. За іншою версією тут в заболоченій долині річки водилось багато жаб, звідки і пішла назва поселення.

 Верховина

  Верховиною в Карпатах називають найбільш припідняті участки місцевості. Селище назву свою повністю виправдовує, бо тільки низинна його частина розташована на висоті 620 - 640 метрів над рівнем моря, а більша його частина - в горах, значно вище. Найвисокогірніший присілок Верховини розташувався на високому перевалі на висоті 1250 метрів і є чи не найвищим гірським поселенням в Україні.

Косів  В Івано-Франківській області є славне місто Косів, яке розташоване біля підніжжя Карпат. Околиці Косова багаті на глину. Тож гончарство тут розвивалось з давніх часів. Виробляли горщики, глечики, миски, горнятка - весь необхідний домашній посуд. Але ужитково-декоративна кераміка, якою ми знаємо її сьогодні, зароджувалась десь наприкінці 18 - початку 19 століть. 
  Це були здебільшого підсвічники та кахлі. Кахлеві печі косівського виробництва охоче ставилися не лише на Гуцульщині, а й у Румунії та Угорщині. Найдавніші косівські кахлі зберігаються у музеях Бухареста та Відня. Гончарні вироби оздоблювались поливянними малюнками різного виду : стилізованими зображеннями квітів, дерев, тварин(коня, оленя, ведмедя, птахів ,) різноманітних людських типів (мисливець, вояк, поштар, музика, тощо ),святих (найчастіше св. Юрій та св. Миколай). Нерідко на кахлях змальовували цілі побутові сценки.
 Імена гончарів 18 ст. залишаються невідомими. А в першій половині 19 ст. знаними майстрами гончарної справи були : Іван Баранюк , Петро Гавришів, Петро Кошак , Олекса Бахметюк. Їх творчість була і назавжди залишиться унікальним явищем у нашому народному мистецтві. Але на цьому гуцульська зокрема косівськакераміка не закінчилась. 

Вироби

  В наші дні у Косові її традиційну лінію з успіхом продовжують , у творчій майстерні «Дайте спокій « , Ігор та Христина Троць. Кожен митець , якщо він самобутній , має власну цінність , яку не слід зіставляти з цінністю інших. Тому творчість Ігора та Христини характерна пошуком нових форм , орнаментів, великим різномаїттям виробів. 
  Ігор та Христина працюють з 1997 року . В асортименті їхніх робіт : тарелі , миски, збанки, вази, вазони, пічні кахлі, плитка(різних розмірів) , вжиткова кераміка. Їхні роботи неодноразово виставлялись на регіональних , всеукраїнських, та міжнародних виставках і ярмарках. Багато робіт зберігається в музеях України (музей архітектури і побуту Пирогово, музей гончарства в с. Опішне), в приватних колекціях України, Росії, Франції, Польщі, Італії, Білорусії, Швейцарії, Голандії, США. 
  У своїй майстерні Ігор та Христина проводять майстер-класи , під час яких бажаючі можуть відчути чарівну енергетику глини, створюючи за гончарним кругом бажану форму , та спробувати себе у розписі традиційної гуцульської кераміки.

 

 

Музей Писанки

  Єдина у світі культурна установа, збудована у вересні 2000 року спеціально для збереження і експонування творів писанкового розпису – писанок. 
  Архітектурна споруда у формі найбільшого у світі писанкового яйця стала візиткою Коломиї і приваблює відвідувачів з усіх країн. 
  Урочисте відкриття музею "Писанка" відбулося 23 вересня 2000 року, під час Х Міжнародного Гуцульського фестивалю. Концепцію експозиції музею розробила директор Я.Ткачук, а втілили в життя коломийські художники В.Андрушко та М.Ясінський. 
  Музей володіє колекцією понад 6000 писанок, представлених з переважної більшості областей України (Тернопільської, Львівської, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської, Одеської), а також з Пакистану, Шрі-Ланки, Білорусі, Польщі, Чехії, Швеції, США, Канади, Франції, та Індії. 

Музей писанки 

 

Сама по собі писанка – це переважно куряче (гусяче) яйце, розписане за специфічною технологією воском і зафарбоване природними, чи аніліновими фарбниками. Традиція такого розпису в гуцульському регіоні сягає глибин багатовікової історії й становить унікальне надбання творів мініатюрного живопису, орнаментику яких збережено за язичницькими символами. 
  Протягом кількох десятиліть невідомим залишався метод зберігання і реставрації писанки, який винайшли коломийські музейники. Завдяки цьому тепер усі зацікавлені мають змогу милуватися філігранністю гуцульських писанок. 
  В музеї існує традиція - перші особи держави під час відвідин музею отримують подане професійною писанкаркою біле куряче яйце, розтоплений бджолиний віск і писачок, яким залишають свій автограф на поверхні яйця, а далі розписують як писанку. 
  В експозиції музею є писанки з підписами Президентів України Л.Кучми, В.Ющенка, багатьох видатних політичних діячів України. 

 



Обновлен 06 фев 2017. Создан 16 дек 2011



clocks for web page часы для сайтов
Besucherzahler russian women for marriage
счетчик посещений
© 2013