Іллінці – Лугова – Шабельня

Іллінці – Лугова – Шабельня



Іллінці – Лугова – Шабельня – астроблема, астероїд, кратер,

 партизанський край (екскурсійне забезпечення)


ЛуговаЗгідно з астрономічними та геологічними даними вік Землі становить приблизно 4,5 — 5 млрд. років. Вважається, що в минулому стан нашої планети був мало схожий на сьогоднішній. Ймовірно, температура на поверхні була дуже високою (4000 — 8000 °C), по мірі того, як Земля остигала, тугоплавкі метали конденсувалися і утворили земну кору; поверхня планети була, напевно, голою і нерівною, оскільки на ній внаслідок вулканічної активності, переміщень і стиснень кори, викликаної охолодженням, відбувалося утворення складок і розривів.

  Вважається, що гравітаційне поле ще недостатньо щільної планети не могло утримувати легкі гази: водень, кисень, азот, гелій і аргон — внаслідок чого вони йшли з атмосфери. Але прості сполуки, що містять серед інших ці елементи (вода, аміак, CO2, метан) виявились достатньо важкими і залишились на планеті. Поки температура Землі не впала нижче за 100 °C, вся вода знаходилася в пароподібному стані. Атмосфера була, очевидно, «відновною», про що свідчить наявність в древніх породах металів у відновленій формі (наприклад, двовалентного заліза). Більш молоді породи містять метали в окисненій формі (Fe3+). Відсутність кисню, скоріш за все, була необхідною умовою для виникнення життя. Лабораторні досліди свідчать про те, що органічні речовини (основа життя) набагато легше утворюються в бідній киснем атмосфері.

  Якихось сто років тому, коли по - справжньому розгорнулося наукове вивчення кратерів на Місяці й було встановлено їхнє метеоритне походження, в астрономів цілком резонно виникало питання: а що ж наша матінка - Земля? Але тоді на жодне з таких питань учені дати відповіді не могли. Крига скресла після 1905 року, коли американець Д. Баррінджер розпочав багаторічні дослідження величезного кратера в штаті Арізона, який заглиблювався в земну поверхню на 175 метрів і мав діаметр 1200 метрів. Учений знайшов неспростовні докази, що ця гігантська структура, походження якої доти відносили до наслідків вулканічної діяльності, насправді є слідом від удару об Землю величезного метеорита. Було встановлено і його вік: 30 тисяч років. Відтак один за одним почали виявляти інші метеоритні кратери - в США, Австралії, Саудівській Аравії, Естонії. В науковий обіг на їх позначення навіть ввели спеціальний термін: «астроблема» (в перекладі з грецької - «зоряна рана»). Не стала винятком у цих пошуках і Україна, яка теж може «похвалитися» кількома власними астроблемами.кратер

     Одна з найбільших розташована на Вінниччині, західніше від районного центру Іллінці. Історія її відкриття чимось нагадує ту, що склалася з Арізонським кратером. Ще в 1851 році професор Київського університету К.Феофілактов шукав у цих місцях поклади горючих корисних копалин. У долині річки Собик він вивчав кристалічні породи, які оголилися в крутих схилах обабіч річкової долини. Його здивувало те, що мінерали мали незвичайну форму - були ніби приплюснутими під дією величезного тиску. А за кілометр далі на поверхню виходила дуже крихка порода, найвірогідніше, від впливу високої температури. Пізніше, наприкінці століття, її визначили як вулканічний туф, що утворився в далекому минулому при виверженні магми, хоча, якщо йти за канонами геологічної науки, існування в зоні суцільного кристалічного щита вулкана - хай і давно погаслого! - було, щонайменше, дивним...

  Аномалія чекала свого пояснення аж до початку 70-х років минулого століття, коли в долину Собика прийшли геологи із сучасним свердлувальним та геофізичним устаткуванням. На той час на Землі вже відкрили понад сто кратерів метеоритного походження, і на основі їх вивчення сформувався відповідний розділ геологічної науки, яка в даному випадку працює на стику з астрономією. Точні виміри довколишнього рельєфу, десятки свердловин та подальші лабораторні дослідження розставили крапки над «і»: близько 100 мільйонів років тому в цьому місці в поверхню планети врізався величезний кам'яний метеорит, значно більший від Арізонського.

  Звичайно, за масштабами Іллінецька астроблема значно поступається найвідомішим у світі «зоряним ранам» (досить згадати хоча б мексиканський кратер Чиксулуб діаметром 300 км), але в нашій країні разом зі згаданою вище Бовтиською астроблемою вона належить до найбільших геологічних об'єктів імпактного походження. До того ж вона частково доступна для огляду, а не цілковито схована під верхнім шаром грунту. Однак в офіційному переліку геологічних пам'яток України, які повинні охоронятись законом, її нема. Отже, є достатньо підстав після вивчення всіх «за» і «проти» надати статус геологічного заказника цьому рідкісному об'єктові, де знайшов останнiй прихисток один із космічних блукальців.

 



Обновлен 06 фев 2017. Создан 19 фев 2012



clocks for web page часы для сайтов
Besucherzahler russian women for marriage
счетчик посещений
© 2013